Тобі довірять завтра Україну!
Скажи усім: ти любиш її – так?
Ти ж недаремно звешся її сином,
Бо з діда-прадіда ти – лицар, ти – козак!
Чи ж об’єднаєш всіх людей у вірі,
Тягар на плечі взявши в мить сумну?
Й не продаси святу людську довіру,
Спинивши братовбивчу цю війну?
Чи чесно й щиро будеш працювати?
Чи стане сил нести цього хреста?
Бо ж наша Україна – рідна мати
Давно чека господаря свята.
Чи зможеш ворогів ти подолати,
Які її неславлять у світах,
І хочуть у ярмо її забрати,
Хоч її доля полетіть, як птах.
Чи ж віриш в себе? Сили відчуваєш
Нести одвіт за долю, за народ?
Якщо це так, нехай благословляє
Твій шлях роса святих Дніпрових вод.
Хай буде добре матері й дитині,
Висот нескорених державних досягни.
Й вінок лавровий на чоло Вкраїні
У мить щасливу на віки вдягни.!!!