Коли розмова телефонна
Нарешті змінить смс,
Вона, як риба та червона
Опісля окуня - прогрес.
І вже не хочеться пісного,
Тепер лосося подавай!
Хоча й ікри немає в нього,
Спочатку байдуже, нехай.
А ось тобі жадана зустріч,
Прийшла побачення пора -
Делікатес зі смаком устриць,
Або лососева ікра.
Ну а коли на небо місяць
Зійде із темної нори,
Дивись, слиною не вдавися,
Бо схочеш чорної ікри...
А ікри мойви після чорної не схочеться? Дивіться, щоб не залишилися як та бабка з казки "Про рибака і рибку"...все їй було мало...
А взагалі вірш прикольний, от лише не думаю, що якійсь красуні сподобається риб"яче з нею поєднання)))
В житті буває доводиться повертатися і до заморської-баклажанної або до кабачкової а щодо поетичних смаків красунь, то як кажуть, на безриб'ї від чорної ікри хто ж відмовиться...
Не, слюной давиться не надо ))
Лучше отведать той икры, иначе, зачем тогда всё затевать было? не на окуня же охотился! там костей много, а икра - в самый раз!