Я про нього замало що знаю.
Про стрілка, що попа́сти не зміг...
Думав: провід зв'язку розмотаю,
Й вздовж позицій, пригнувшись, побіг.
Просто вчора мені пощастило,
Що зненацька, без пострілу, впав.
Бо суглоб на бігу підломило –
Тим від кулі мене він сховав...
Це не свідчить про те, що і завтра
Снайпер влу́чити в ціль не готов,
І заради просто́го азарту
Не стрілятиме пулями знов.
Той, хто цілився в спину сьогодні,
Мабуть, вправно навче́ний стрілець.
Не послав же мене до безодні
Тільки випадок, а не сліпець.
Врахував він вітрець і далекість,
Бо робив вже цю справу не раз.
І фактично то є випадковість,
Що пишу ці рядочки в цей час...
P.S.
На війні, в будь-якій холоднечі,
Місим часто ми з брудом сніжок,
Щоби ВОПам в тяжкій колотнечі
Забезпечити сталий звязок.
Оригінал
Я о нем очень мало знаю.
О стрелке, что вчера не попал.
Когда в поле проводку мотая,
В доль позиций пригнувшись бежал.
Просто очень вчера подфортило,
Что упал не от выстрела я.
Что сустав на бегу подломило,
А не пуля сразила меня...
Это вовсе не значит, что завтра,
Будет столь же удача добра.
И что ради простого азарта,
Не откроют пальбу снайпера.
Тот, что целелся в спину сегодня,
Вероятно, отличный стрелок.
И отправить меня в преисподню
По случайности только не смог.
Он учел ветер, скорость, и дальность
Он уже это делал не раз.
И фактически, только случайность,
Что пишу эти строчки сейчас..
P.S.
На войне, мы простые трудяги.
Часто месим ботинками грязь.
Чтобы ВОПам в любой передряге,
Обеспечить надежную связь.
Виктор Залевский