Ти міг бути її океаном, вона у хвилях тонула,
І полем безкраїм, де між волошками бігла,
Ти позаду йшов, а вона кожен крок твій чула,
І шторм приборкати завжди встигла б.
▪️
Ти міг бути небом, у якому їй не видно хмар,
І густим лісом, куди за натхненням часто йшла,
Ти сидів на дереві і гіллям відганяв її примар,
Град і дощ зупиняв, аби тільки вона не втекла.
▪️
Ти міг бути дорогою, яка вела у власний дім,
Де від щастя плакала, поки ти на колінах спав,
Де став її силою, а вона б натхненням твоїм,
Ти міг бути усім, навіть цілим життям,
Але так нічим і не став!
—Катрін.
