Як ти вродився,- когось хоронили,
Вмирали,- дитинство твоє тривало.
Життя безглуздо чиєсь вривалось,
Ми разом з тобою у школу ходили.
Вмирали від ран, що болями нили,
Петлю хтось на шию кидав бувало.
Від кулі - подих зробити ставало,
Бандити жорстоко життя спинили.
Краси не побачити на смерті ложі.
Найкращі за діло брались стилісти,
Фарбуючи фальш отому вельможі.
Хай змовкнуть нараз усі оптимісти.
Покійнику ніхто і ніщо не поможе,
Коли процесія з прахом йде містом.
(Сонет)
16 липня 2009 р.