Буває слів більш, ніж треба,
бо й тиша між двох голосить,
а погляди, мов крізь тебе
пірнають - розмов бо досить.
Хоч сиплють слова елеєм,
пускаєш їх всіх крізь вуха.
Кохання десь над землею,
у тиші його і слухай.
Буває тих слів задосить,
в розмовах ти губиш думку.
На німо розтануть роси,
без слів сонце світ за руку
і мовчки вперед - по часу -
в теперішнє і майбутнє...
Щоб "бути" достатньо й разу
зробити щось щиро-путнє.
Слова... Їх пускай крізь вуха, -
в розмовах не знайдеш істин.
Ти серцем невпинно слухай:
любов життя повнить змістом.
