Я народився до космічної ери,
Не продирявили ще атмосфери,
Ще не пробили земну оболонку,
Не турбували імли Амазонку.
Дитя ще не вирвалось з дому,
Бо не потрібне воно там нікому,
Там у тій чорній дирі
(а мо там якісь упирі?)
Скільки пройшло тих років
Й багато, багато віків,
Перш ніж звелися на ноги
І обійшли всі дороги,
Які прокладали по ній,
Мушлі, колисці своїй.
Так пропливли океани,
В небо піднялись з птаха́ми,
Пірнули в найглибші глибини,
Зійшли на найвищі вершини...
Та манить той Чумацький Шлях
Й безкрає небо у зірках.
Тісною стала рідна хата
І до зірок сестру і брата
Вже тягне незвідана сила -
Тільки б Земля відпустила.
11.12.2019 р.
