«Мабуть, ще людство дуже молоде…»
Ліна Костенко
Мабуть, ще людство дуже молоде,
бо грається з усім, немов дитина.
Не дивлячись, куди – кудись іде,
ще й ручками заламує картинно.
Подивишся: і що воно таке?
Чому, як можу я, – усі не можуть??
Я не про хист, я просто про людське,
чи, може, це Твоя задумка, Боже, –
калічити жадобою себе,
сприймати світ насамперед осібно,
чуже ненавидіти й дотепер!
Та скільки ж нам іще того потрібно?!
Мабуть, ще людство дуже молоде
збагнути, як один, прозору звістку,
що та дорога вгору лиш веде,
котра униз – із дерева щоб злізти.
***
