Мені в очі, як завжди, поглянь,
хоч відомо, що там прочитаєш -
я для тебе такий роман,
де ти літеру кожну знаєш.
Стільки років щасливих утіх...
Ми давно уже - просто рідні!
Хоч дивує, напевне, усіх
синтез двох на клітинному рівні.
Загасити палаючий сплав
не наважилась й не наважусь.
Ти ж ревнуй. Як завжди ревнував,
а інакше я - просто ображусь.
