Немає правди, де лише мовчання,
Її ховали цензори у скрині,
Обмежили у дещиці бажання,
Які утілює людина нині.
Немає правди, де усе волає,
У децибелі умирає думка,
У крику слово мозок забиває,
І залипає, як жувальна гумка.
У шепоті її також немає.
Іде нещирість тихою ходою,
Оману у відвертості ховає,
Аби ділити "істину" зі мною.
А де вона? Чому її немає?
Хіба без неї маю існувати?
Її утрата душі не лякає,
І помагає людям засинати.
Чому вона нікому не потрібна,
Чи ношу цю у долі не підняти?
А може вона мертва і безплідна
Уже не вміє у душі сіяти?
Хто забажає, то її знаходить
У бесіді на різні вічні теми.
Де кожен свою істину доводить,
Та не шукає у цьому проблеми.
У суперечці треба усе чути,
Але і власну думку не губити -
Це помагає правду осягнути,
Її у свої дії оселити.
