На цвинтарі тихо, так тихо,
Лиш вітер гуляє собі,
На свіжій могилі тут лихо
Приспало собаку у сні.
І сняться йому теплі руки,
Які так ласкали його,
Немов би немає розлуки,
Господаря чує тепло.
Та вітер без жалю, звичайно,
Збудив він собаку, збудив,
Знов сумно йому і печально,
З очей він сльозу покотив.
І тут він залишиться, певно,
З господарем буде завжди,
Бо так його любить він ревно,
Куди вже йому тепер йти?!
Лиш вітер його наганяє,
Той біль йому не зрозуміти,
Він вірність собачу не знає,
Йому б лиш гуляти й шуміти.