Суперхит на все времена: «Caravan by Duke Ellington, Juan Tizol »
«Какая песня без баяна, какой концерт без «Каравана»?» Так гласит фольклор джазовых музыкантов.
22 января 2020 исполнилось 120 лет с того дня, как в городке Вега-Баха на острове Пуэрто-Рико родился Хуан Тисол Мартинес, который всему миру известен как Хуан Тизол (а правильно при этом «Тисол»: именно так Juan Tizol читается по-испански). Хуан Тизол 14 лет подряд был заметным, хотя даже не самым ярким музыкантом в легендарном джазовом оркестре Дюка Эллингтона, но ему суждено было написать мелодию, ставшую одной из двух-трёх самых известных джазовых тем в мире — «Caravan».
Хуан Тизол, май 1943. Фото: Gordon Parks (Library of Congress, Prints & Photographs Division, Farm Security Administration/Office of War Information Black-and-White Negatives)
Хуан Тизол, май 1943. Фото: Gordon Parks (Library of Congress, Prints & Photographs Division, Farm Security Administration/Office of War Information Black-and-White Negatives)
Тему «Каравана» знают даже те, кто больше совсем ничего не знают о джазе: можете проверить на своих знакомых! Хуан Тизол, мастер игры на вентильном тромбоне, сочинил эту музыкальную миниатюру как обращение к теме условной африканской или ближневосточной экзотики для оркестра Дюка Эллингтона в 1936 г. — 84 года назад. Ещё он написал «Pyramid» и «Perdido», вторая из них тоже стала популярным номером и «джазовым стандартом», но сравнить их известность со всемирной славой «Каравана», конечно, невозможно.
Первые годы жизни Хуана Тизола прошли на его родном острове Пуэрто-Рико. Сейчас это так называемое «свободно-ассоциированное государство», по факту зависимая территория США, а в год рождения музыканта этот остров всего два года как был захвачен североамериканцами в качестве колонии по результатам войны между США и Испанией. Музыке Хуан учился у своего дяди, Мануэля Тисола, который руководил оркестром в столице острова, Сан-Хуане. В детстве он начинал с обучения игре на скрипке, но затем выбрал именно вентильный тромбон (с неподвижной кулисой, но при этом с клапанами, как у трубы), потому что считалось, что на этой редкой разновидности инструмента можно достичь высоких уровней виртуозности. В возрасте 20 лет тромбонист переехал в США, поселился сначала в Вашингтоне, а затем оказался в Нью-Йорке, где уже тогда жило много пуэрториканцев, и вскоре прославился на весь мир как участник оркестра Дюка Эллингтона, у которого начал работать с 1929 г. [more>
Участники оркестра Дюка Эллингтона: Хуан Тизол, кларнетист Барни Бигард, тенор-саксофонист Бен Уэбстер, альтист Отто «Тоби» Хардвик, корнетист Рекс Стюарт, баритон-саксофонист Харри Карни. Около 1938. Фото: Уильям Готтлиб (William P. Gottlieb/Ira and Leonore S. Gershwin Fund Collection, Music Division, Library of Congress)
Эллингтон любил подписываться соавтором под произведениями своих оркестрантов, обеспечивая будущие потиражные авторские отчисления и им, и себе; а кроме того — он на самом деле внёс в первоначальное сочинение Тизола некоторые важные изменения. Поэтому мы привычно говорим «Караван Дюка Эллингтона», хотя автор мелодии — Хуан Тизол, и это всегда отражено на дисках с записями эллингтоновских составов. Слушаем первую запись 1936 г., сделанную одним из таких любопытных составов. Номинально, для отчётности фирмы грамзаписи перед налоговыми органами, это ансамбль из восьми музыкантов под руководством кларнетиста Барни Бигарда — Barney Bigard & His Jazzopaters. Но де-факто это малый состав оркестра Дюка Эллингтона, и сам Дюк присутствует за роялем, хотя не играет соло. Зато играют сильнейшие соло Хуан Тизол, сразу после того, как излагает тему, затем харáктерный и изобретательный трубач Кути Уильямс, обладатель роскошного звука баритон-саксофонист Харри Карни и сам лиричный и виртуозный кларнетист Барни Бигард.
Полным составом оркестра Дюка Эллингтона тема «Караван» была впервые записана в 1937 году — солисты те же, только звучат они в другом порядке и не импровизируют, а только проводят тему со своими индивидуальными вариациями: сначала Хуан Тизол с яркими, почти вокальными ответами харáктерной трубы Кути Уильямса, затем Барни Бигард на кларнете, на трубе с выразительнейшей сурдиной «уа-уа» тему играет Кути Уильямс, и после оркестрового бриджа кратко звучит баритон-саксофон Харри Карни и финальные ноты тромбона Хуана Тизола.
Вообще говоря, версий самой известной мелодии Тизола можно послушать невероятное множество, потому что только сам Эллингтон записывал эту пьесу не менее 350 раз, уж не говоря о тысячах версий других музыкантов. Но сегодня, в день 120-летия автора, мы ещё послушаем самую парадоксальную версию самого Дюка Эллингтона, с его наиболее провокационного, острого и революционного альбома «Money Jungle» (запись 1962). В этой записи 63-летний мастер играет в трио с ритм-секцией совершенно другого, бибопового поколения, музыкантами примерно на четверть века младше себя: это великий Сердитый Человек Джаза — контрабасист Чарльз Мингус — и столь же великий, но не столь сердитый Макс Роуч на барабанах.
К этому моменту Хуан Тизол уже не играл у Эллингтона, но в те 14 лет, что он непрерывно выступал в оркестре Дюка, тромбонист заработал весьма солидную репутацию. Он, правда, не был сильным импровизатором и, когда изредка всё же солировал, то играл по предварительно выписанным нотам — но он был весьма сильным оркестровым музыкантом, лучше всех в оркестре читал сложные нотные партии, играл с точнейшей артикуляцией и вообще считался едва ли не лучшим сайдменом в оркестре. В конце концов, в оркестре важны не только яркие солисты, но и такие крепкие профессионалы-сайдмены, как Хуан Тизол.
В 1944 Тизол покинул Дюка, потому что женился, жена по имени Роузбад жила в Лос-Анджелесе, а оркестр Дюка базировался в Нью-Йорке — на другом конце страны — и при этом много гастролировал. Хуан стал играть в оркестре белого трубача Гарри Джеймса, в эти годы жёсткой расовой сегрегации в джазовых оркестрах становилось уже меньше, да и цвет кожи пуэрториканского трубача был совсем светлым — у Дюка он был самым «не чёрным». В 1951-53 годах Тизол ещё раз немного поработал у Дюка Эллингтона, но эра биг-бэндов кончилась, и даже для Дюка эти годы были периодом полузабвения: дела шли не блестяще. В 1953 Хуан опять устроился к Гарри Джеймсу и окончательно поселился в Лос-Анджелесе. Но он и в третий раз возвращался к Дюку — в самом начале 1960-х, когда оркестр Эллингтона выступал уже в ранге возвратившейся к жизни легенды американской музыки. Однако силы были уже не те, и вскоре Тизол вышел на пенсию и снова уехал на Западный Берег. В 1982 умерла его жена, а 23 апреля 1984 в пригороде Лос-Анджелеса — Инглвуде, штат Калифорния — в возрасте 84 лет ушёл из жизни и сам Хуан Тизол.
СЛУШАЕМ пьесу Хуана Тизола «Perdido» в исполнении оркестра Дюка Эллингтона, 1941
Juan Tizol's Caravan, by Duke Ellington Orchestra(1952)
Кирилл Мошков,
редактор «Джаз.Ру»
Перевела на украинский язык 27.01.20 9.10
Суперхіт на всі часи: «Caravan by Duke Ellington, Juan Tizol »
«Яка пісня без баяна, який концерт без «Каравану»?» Так свідчить фольклор джазових музикантів.
22 січня 2020 року виповнилося 120 років з того дня, як у містечку Вега-Баха на острові Пуерто-Ріко народився Хуан Тисол Мартінес, який всьому світу відомий як Хуан Тизол (а правильно при цьому «Тисол»: саме так Juan Tizol читається по-іспанськи). Хуан Тизол 14 років поспіль був помітним, хоча навіть не найяскравішим музикантом в легендарному джазовому оркестрі Дюка Еллінгтона, але йому судилося написати мелодію, яка стала однією з двох-трьох найвідоміших джазових тем у світі — «Caravan».
Хуан Тизол, травень 1943. Фото: Gordon Parks (Library of Congress, Prints & Photographs Division, Farm Security Administration/Office of War Information Black-and-White Negatives)
Хуан Тизол, травень 1943. Фото: Gordon Parks (Library of Congress, Prints & Photographs Division, Farm Security Administration/Office of War Information Black-and-White Negatives)
Тему «Каравану» знають навіть ті, хто зовсім нічого не знають про джазі: можете перевірити на своїх знайомих! Хуан Тизол, майстер гри на вентильному тромбоні, склав цю музичну мініатюру як звернення до теми умовної африканської або близькосхідної екзотики для оркестру Дюка Еллінгтона в 1936 р. — 84 роки тому. Ще він написав «Pyramid» і «Perdido», друга з них теж стала популярним номером і «джазовим стандартом», але порівняти їх популярність з всесвітньою славою «Каравану», звичайно, неможливо.
Перші роки життя Хуана Тізола пройшли на його рідному острові Пуерто-Ріко. Зараз це так зване «вільно асоційована держава», за фактом залежна територія США, а в рік народження музиканта цей острів всього два роки як був захоплений північноамериканцями в якості колонії за результатами війни між США та Іспанією. Музиці Хуан вчився у свого дядька, Мануеля Тисола, який керував оркестром у столиці острова, Сан-Хуані. У дитинстві він починав з навчання грі на скрипці, але потім обрав саме вентильний тромбон (з нерухомої кулісою, але при цьому з клапанами, як у труби), тому що вважалося, що на цій рідкісній різновиди інструменту можна досягти високих рівнів віртуозності. У віці 20 років тромбоніст переїхав до США, оселився спочатку у Вашингтоні, а потім опинився в Нью-Йорку, де вже тоді жило багато пуерториканців, і незабаром прославився на весь світ як учасник оркестру Дюка Еллінгтона, у якого почав працювати з 1929 р. [more>
Учасники оркестру Дюка Еллінгтона: Хуан Тизол, кларнетист Барні Бигард, тенор-саксофоніст Бен Вебстер, альтист Отто «Тобі» Хардвік, корнетист Рекс Стюарт, баритон-саксофоніст Харрі Карні. Близько 1938. Фото: Вільям Готтліб (William P. Gottlieb/Ira and Leonore S. Gershwin Fund Collection, Music Division, Library of Congress)
Еллінгтон любив підписуватися співавтором під творами оркестрантів, забезпечуючи майбутні потиражные авторські відрахування і їм, і собі; а крім того — він насправді вніс в початкове твір Тізола деякі важливі зміни. Тому ми звично говоримо «Караван " Дюка Еллінгтона», хоча автор мелодії — Хуан Тизол, і це завжди відображено на дисках з записами эллингтоновских складів. Слухаємо перший запис 1936 р., зроблену одним з таких цікавих складів. Номінально, для звітності фірми грамзапису перед податковими органами, це ансамбль з восьми музикантів під керівництвом кларнетиста Барні Бигарда — Barney Bigard & His Jazzopaters. Але де-факто це малий склад оркестру Дюка Еллінгтона, і сам Дюк присутній за роялем, хоча не грає соло. Зате грають найсильніші соло Хуан Тизол, відразу після того, як викладає тему, потім характерний і винахідливий трубач Куті Вільямс, власник розкішного звуку баритон-саксофоніст Харрі Карні і сам ліричний і віртуозний кларнетист Барні Бигард.
Повним складом оркестру Дюка Еллінгтона тема «Караван» була вперше записана в 1937 році — солісти ті ж, тільки звучать вони в іншому порядку і не імпровізують, а лише проводять тему зі своїми індивідуальними варіаціями: спочатку Хуан Тизол з яскравими, майже вокальними відповідями характерною труби Куті Вільямса, потім Барні Бигард на кларнеті, на трубі з выразительнейшей сурдиною «уа-уа» тему грає Куті Вільямс, і після оркестрового бриджу коротко звучить баритон-саксофон Харрі Карні та фінальні ноти тромбона Хуана Тізола.
Взагалі кажучи, версій самої відомої мелодії Тізола можна послухати неймовірне безліч, тому що тільки сам Еллінгтон записував цю п'єсу не менше 350 раз, вже не кажучи про тисячі версій інших музикантів. Але сьогодні, у день 120-річчя автора, ми ще послухаємо саму парадоксальну версію самого Дюка Еллінгтона, з його найбільш провокаційного, гострого і революційного альбому «Money Jungle» (запис 1962). У цьому записі 63-річний майстер грає в тріо з ритм-секцією зовсім іншого, бибопового покоління, музикантами приблизно на чверть століття молодше себе: це великий Сердитий Людина Джазу — контрабасист Чарльз Мінгус — і настільки ж великий, але не такий сердитий Макс Роуч на барабанах.
До цього моменту Хуан Тизол вже не грав у Еллінгтона, але в ті 14 років, що він безперервно виступав в оркестрі Дюка, тромбоніст заробив дуже солідну репутацію. Він, правда, не був сильним імпровізатором і, коли зрідка все ж кращим, то грав за попередньо виписаним нотах — але він був дуже сильним оркестровим музикантом, краще за всіх в оркестрі читав складні нотні партії, грав з точним артикуляцією і взагалі вважався чи не найкращим сайдменом в оркестрі. Зрештою, в оркестрі важливі не тільки яскраві солісти, але і такі міцні професіонали-сайдмены, як Хуан Тизол.
У 1944 Тизол покинув Дюка, тому що одружився, дружина на ім'я Роузбад жила в Лос-Анджелесі, а оркестр Дюка базувався в Нью-Йорку — на іншому кінці країни — і при цьому багато гастролював. Хуан почав грати в оркестрі білого трубача Гаррі Джеймса, в ці роки жорсткої расової сегрегації в джазових оркестрах ставало вже менше, та й колір шкіри пуерторіканського трубача був зовсім світлим — у Дюка він був самим «не чорним». У 1951-53 роках Тизол ще раз трохи попрацював у Дюка Еллінгтона, але ера біг-бендів скінчилася, і навіть для Дюка ці роки були періодом полузабвения: справи йшли не блискуче. У 1953 Хуан знову влаштувався до Гаррі Джеймсу і остаточно оселився в Лос-Анджелесі. Але він і в третій раз повертався до Дюку — на самому початку 1960-х, коли оркестр Еллінгтона виступав уже в ранзі повернулася до життя легенди американської музики. Однак сили були вже не ті, і незабаром Тизол вийшов на пенсію і знову виїхав на Західний Берег. У 1982 померла його дружина, а 23 квітня 1984 в передмісті Лос-Анджелеса — Інглвуді, штат Каліфорнія у віці 84 років пішов з життя і сам Хуан Тизол.
СЛУХАЄМО п'єсу Хуана Тізола «Perdido» у виконанні оркестру Дюка Еллінгтона, 1941
Juan Tizol's Caravan, by Duke Ellington Orchestra(1952)
Кирило Мошков,
редактор «Джаз.Ру»
Переклала на українську мову 27.01.20 9.10
ID:
862711
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.01.2020 09:13:35
© дата внесення змiн: 27.01.2020 09:15:19
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щиро дякую за підтримку!
