В сорок п’ятім році
Сталася новина:
В Шуляковій хаті
Знайшлася дитина.
А як стала Галя
Симпатична жінка
ЇЇ взяли заміж
В село Українка.
А там наша Галя
Народила лялю,
На матусю схожу,
А звати Сережа.
В Українці Галя
Жила непогано
Та й знайшла в капусті
Донечку Світлану.
Але оте горе
Не забуть до віку,
Лихо забрало
В Галі чоловіка.
Горювала Галя
Та й до горя звикла,
Поки козак Вітя
Сів на мотоцикла.
Жив той козак Вітя
Без жінки, нещасний,
Заміж узяв Галю
З дітками у Красне.
Завели в хазяйстві
І корови й свині,
Качки, кури, гуси –
Стало повно в скрині.
Тепер наша Галя
Залишила школу.
Якось говорила:
-Заведу ще й бджоли.
І не треба Галі
Конспекти і плани,
Треба видать заміж
Донечку Світлану.
Побажаєм Галі
Ждать від діток лялі.
Хай буде здоров’я,
Щастя і так далі.
Хай же ясне сонце
Сяє у всім світі,
Хай цілує Галя
Чоловіка з дітьми.
А козак наш Вітя
Нехай пам’ятає:
Хай завжди те хоче,
Що Галя бажає.
Хай стоїть у Віті
На столі в графині,
Хай лежить у Галі
Повно добра в скрині.
А щоб наша пара
На «п’ятірку»
Вип’ємо по чарці
І скажемо «гірко!»
Хай сімейний вогник
Горить і палає,
Хай біда і гори
Хату обминає!
Лютий 1995