Ти зламав мені крила,
Літати не зможу вже більше ніколи, мабуть...
Ти з обриву штовхнув,
Тепер залиши́лося тільки у морі тонуть...
Ти забрав мої сили,
Вже більше на скелю високу зібратись не зможу...
Ти пів серця забрав,
Але ніби не стало мене, на це схоже...
Ти мости не спалив,
Та свою запальничку я маю, сама їх спалила...
Ти серце моє не розбив,
Я сама його сво́їми ж силами просто добила...
Ти мене не зламав,
Я сама із цим справилась просто чудово, аж дивно...
Ти мене не змінив,
Я сама перестала нарешті бути наївна...
Ти зламав мені крила...
Але потім для себе я річ головну все ж змогла зрозуміти:
Не потрібні нам крила,
Аби ми могли над самими собою злетіти!
