Сиві коси
О, сива ненько! - сорочка гладдю,
Сива голубко - шмат полотна,
Вплітає вітер життя із п`яддю,
Де твоя доля та далина.
Рушник й дороги, стежки й обора,
Пшенична стріха... туманний гріх,
Колиска Божа із осокора,
Рядно на лаві - твій оберіг.
Цілую хрестик - там твоі руки,
За гладдю - сиві твоі роки,
У маках сповідь, в барвінку - мука,
Торкають болем та й до щоки.
Громи цілують старечу душу,
Дощі згрібають із серця щем.
З веселок пишних цілунків струшу,
Де вишиванки - життя ключем.
О сива ненько! Сива голубко!
Вуста торкають цвіт-нагідки,
Так серцю мило, так мені любко,
Ті сиві коси та рушники...
(С) Леся Утриско
