Темні сили чорне закляття наклали,
Щоб на наше побачення я не зміг би прибуть.
На ці усі обставини зітхнув я
І промовив одне лиш слово - жуть.
Мій Мерседес зламався ,його мотор згорів,
Мопед і мотоцикл з небес вогонь спалив.
Ремонтував мопед свій,потів що було сил,
Та він через закляття вже жити не хотів.
Мене ніщо не спинить, ніде не пропаду,
Надвечір на побачення скував я кочергу.
Велику і залізну. Вона - мій кінь-вогонь,
Гарячеє залізо торкається долонь.
Шолом свій від мопеда я гордо надягну,
Як лицар в обладунках до тебе я прийду.
Ось вийшла на зустріч люба принцеса,
То я вже відразу її запросив:
Сідай-руш на коня,моя поетеса,
І за плечі мене обійми.
Здивував я тебе,
Скрізь закляття як міг я до тебе добрався.
І не треба без втіхи хмурити брови свої,
Ти у мене тонка поетеса,
Тож хоч трохи уяву вімкни.
Це ж так весело, наче у ложці літати,
Кінь гримить - йому не потрібний клаксон,
У моєму шоломі Мотохедс свої пісні співає
У перекладі Бі Елісон.
Нам з тобою не вперше людей,
Що довколо, швидкою їздою лякати.
Ніч, дорога, задумливий ряд ліхтарів.
Зірки з неба до нас ніби хочуть стрибати,
І мінливий шум тополів.
Нічне небо - то наше з тобой володіння,
І як раптом приснюсь я тобі,
Запроси і мене політати,
Політати разом на мітлі.
