***
А щось згубилося у тім далекім літі,
Щось недомовлене, непевне як обман,
Щось ніби цвіт на яблуневім вітті
Розвіялось по полю як туман.
На щось чекалось в тім забутім літі,
Якісь надії й невиразні сни
І пахло липою на цілім світі,
А бузьки осінь під крилом несли.
Але – не вірилось, таке звабливе літо
Здавалося так враз не відшумить,
А буде вічний сад і вічні квіти,
І раптом спиниться щаслива мить-
І тільки - неба глибочезна просинь,
І легкий подув вітру на щоці,
І світлих ранків кришталеві роси,
І подих трав, настояний на чебреці.
Жита жовтіли й червоніли маки,
А щось утратилось, напевно, назавжди.
І не знайти уже, не відшукати.
…І пам'ять губ із присмаком біди.