Зі хмар полону, де розтанув мар лід Цілунків сонячних із місячним гало, Упали на осоння перші краплі Небесних сліз, які пролиті за теплом Надій на те, що ніби неможливе, Та все ж омріяне, мов літній зорепад, Що здійснення бажання породив у Обох танцюючих окремо свої па. Янголик темний доторкнувся світла, А світлий темряви... Досперечались до Того щоб над вселенським смуткосвітом Прокрапав перший всепримирюючий дощ, І яблуко, розділене зі змієм, Переділила гола діва райських кущ, На слово вірячи, що дощ омиє Вогнем покривлені каркаси наших душ, Що він змива першогріховну глину... Вплелася змієво рука у руку... Йдем Під шурхіт віри крапель швидкоплинно У цей удруге нам дарований Едем. © Copyright: Серго Сокольник, 2020 Св. №120070808730
ID: 882190 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 08.07.2020 23:46:36 © дата внесення змiн: 08.07.2020 23:46:36 автор: Серго Сокольник
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie