Ти закохався в ці ранкові хвилі,
Вони тебе зуміють потопити.
Від хвиль бувають кораблі безсилі,
Але без них вони не можуть жити
В обіймах ночі - темної коханки
Ти втратив розум, а, можливо, й душу.
Зустрінеш ти мої руді світанки,
Але тобі лиш усміхатись мушу.
Тікаючи від тихої пустелі,
Пірнай у шторм, зібравши всю сміливість,
І головою вниз лети зі скелі.
Це твій політ! Знайди свою можливість.
Пірнай в міцні обійми океану,
Давно твоя розтанула свідомість.
Куштуючи солодку цю оману
Дістанешся лиш дна вкінці натомість.