а тут ще думки не до речі прийшли
як циган-коваль і блакитна зозуля:
ні, найкраща забава – це кувати шашли
так, щоб їх не пробила ні виделка, ні куля!
що їм скажеш на те? я сиджу та читаю,
що там пишуть газети в вечірній моїй голові:
хтось подумав: "війна" – його думка дійшла до китаю
й повернулася мудрим повчанням
чи мовчанням, бо звідки я знаю?
всіх ворогів народу вже втоплено в крові
– народній, звісно. а може, в міжнародній?
а може, взагалі в ніякій, тобто в жодній?
оце ви вже й заплутались: такої не буває.
але не бувало й такого, щоб хтось таки не переміг.
насправді я думаю: та, що мене зневажає,
не мудра думка, а найгірша від усіх!
а ця, що зараз думаю, повітряна каструля,
таки непогана, й вірші мені гарні кує,
не якісь там оті, ще й швидка, і невлучна, мов куля,
хоч і влучила в серце, й пригадалося горе моє:
пообіцяв же ж тітоньці софії
не трохи, а 2000 віршів.
тепер повинен, хоч би й не хотів,
сприяти їй в оцій дівочій мрії.
вона стара, як вічність! я не розумію,
що можна ще сказати про тітоньку софію