Дощик налетів зненацька,
Мов метелиця мете –
Ніжно і по-панібратськи
Водяний накрив всіх тент!
Захистив від перегріву,
Літо красне розговілось,
З сонцем золоті шнури,
Еполети неба гри.
Отака собі хмарина,
Пилюгу змела мітла –
Річка миттю потекла,
Вниз потік веселий ринув.
...Враз скінчилося усе:
На піску ямки краплинні,
З берега зірвалась глина...
Коротесеньке есе.
Дощик гімн зіграв водиці –
Добру усмішку на лицях...
Ось горобчики – в калюжу!,
В цю купіль, щасливі дуже...
11.09.2020р.
забрала Ваше дощове есе 
