тепер ми спиною до спини – як ти ще бачиш мене?
гаразд, коли ж я побачу ту зброю, що ти ховаєш?
так, я не можу рухатися, доки не заспіваю.
втомився гребти ці гроші, вже не витримують нерви.
дайте мені де сісти, а насправді хочу лягти.
як то мене не видно? я саме той, про кого
ваші плітки й пересуди. візьміть генеральний план
– я там по центрі, охоплений димом та полум'ям.
як? мене й не чутно? я волаю на всі горлянки,
й то було б дуже смішно, якби то було даремно.
йди за мною, не рухайся. ні, не виконуй наказів.
коли ти покажеш зуби? не зупиняйся ні перед чим.
я бачу, що я не глухий. я бачу тебе, не бійся.
ми будемо там за два роки, а потім – мабуть, за день.
ні, ти не бачиш мене: я потрапив в скрутні обставини.
так, я впав у якусь залежність, лиш не питай в яку.
не чуєш – дерися нагору, дзвони у всі свої дзвони,
не чуєш? – не страшно. буває мені й журитися –
тоді я мовчу, й сподіваюся лиш на твою здогадливість.
тепер вже можна сказати впевнено: я – не я.
зараз я – тут, а завтра – не знаю, ким я там буду.
навіть якщо ти – зоряний крейсер, я не подам у відставку.
переверни мене, бо я не вмію танцювати.
стій рівно, ця річка – рубікон для таких байдарок.
ти не чуєш? впади на палубу, мій літак пролітає низько.
бачиш? я пролетів. я ж казав, це – ніколи не злочин.
нехай ти цього й не бачиш, на африку впав туман
I'm your man, motörhead