Скажи мені... Чому не так?
Коли цілує буйний вітер,
І бій сердець у дивний такт,
Де загубився подих в літі.
Коли в душі нема зими,
Цвітуть замислено тумани,
Коли заманюють крильми
У гавань дикі океани.
Коли жевріє небокрай,
У нім падуть до ніг жарини,
У зорепадах загадай
Подих набухлоі жоржини.
Коли замре чаклунка ніч,
І вмить зароджується днина,
Коли сльоза стіка із віч,
Де два серця - їх половина...
Частинка млості, почуттів
І жменька ніжності в долоні,
Де подих крику защемів,
Згубившись у цілунку скроні.
Коли на кронах - у межі,
Діставшись відліку нічного,
Б’ються об скелю міражі -
Їм не залишиться нічого.
Лише мовчазність в дивний такт -
У ній загравами моменти,
Закривши недопитий факт,
Напише світлі компліменти...
Ну все ж скажи, чому не так?..
(С) Леся Утриско Воробець