щоразу, коли почуваюся так, як тепер,
шукаю слів, щоб це сказати ясно.
я згадую погані старі часи,
які нам довелося пережити.
зимові ночі мучать мене холодом
і страхом померти чи стати старим.
ми бігали на перегонах, ми виграли їх всі,
бігаючи поволі.
невдовзі ми вже не зможемо грати й співати дзвінко.
важко дертися нагору, легко котитися вниз.
доведеться переглядати старі мотиви й підстави,
що визначали наше життя раніше.
згадуються одноманітні ранки туманних днів,
коли не було на що витрачати копійки, заощаджені вчора;
коли не було потреби взагалі вилазити з ліжка –
ті погані часи минали, натомість приходили кращі.
зігріваємо пташку в наших руках –
инші, її товаришки, цвірінькають на деревах.
візьми, що дає тобі меланхолійний дядько,
доки не скаже бувай здорова.
хай кожен мандрує своїм шляхом. я також піду своїм.
щасти вам в усьому, що станеться, станеться тільки добре.
та лиш заради себе самої згадуй погані часи,
які нам довелося пережити.
we used to know, jethro tull
https://www.youtube.com/watch?v=VAnh1waFPeY
