Ми піднімались до хреста Христа,
а гори розтікались і хололи,
а гори вже змивали суходоли
і залишалась тільки висота
Ми обнімали сланцю сорочки́,
щоб ружами не вишитись додолу,
щоб врешті повернутися додому,
не вислизнути з Божої руки
Ми відчували герци Господа
між пальцями, тривкими ланцюгами,
між ланками, миттєвими дротами,
де карбувалась лиш сама слюда
Сильніший там підтримував слабкого.
А гори, щоб між пальцями займатись,
а гори, щоб між ланками зриватись,
не можуть сподіватись ні на кого
