Дожени його - прОшу! Людське недовершене щастя,
Досхочу вже напилось осінніх холодних дощів,
В них одна насолода для нього - магічне причастя,
Дожени його... прОшу! Ти ж цього так, завше, хотів.
І зігрій в нім любов, хоч холодна мелодія дише,
Віднайди всі стежки, що ведуть у чудесні світи,
В них осіння мелодія слід веселковий залише,
Ти на нього ступи, аби в весни із щастям прийти...
(С) Леся Утриско Воробець