що ж, це – сумний, холодний і непривітний світ;
і я тут застряг у якійсь глухій часовій розколині.
я знаю: я не належу до цього світу.
тут все неправильно, я тут нічого не можу –
можу лиш писати, і надсилати до тебе
ці листи з того світу, листи з землі.
це – новий, необлаштований світ.
почуваюся тут чужим, зовсім чужим: більш чужим,
ніж ти мене завжди знала.
я не причетний до цього світу.
це важко визнавати. я визнаю це щоразу,
коли пишу до тебе з кров'ю на руках:
а що, коли цим насилаю на тебе страждання,
чи хворобу, чи божевілля,
чи ще який сказ? гай-гай!
люба, це – просто листи з землі, більш нічого.
гай, гайда! ходи: це – ще одна гра,
що від неї не ухиляються. вдавай, що тобі цікаво!
– так вони кажуть. може, вдають, як кажуть?
запитай: чому вони твердять, що тут не буває смерти?
адже гра називається смертю,
хоч насправді – не зовсім так.
я не належу до цього світу. забув, що хотів сказати.
просто пишу листа, щоб здавалося, ніби ти – поруч.
можливо, цей лист принесе тобі жаль і розгубленість –
можливо, я цього й хочу. я не хотів би, пробач!
що мені тут робити? сиджу та міркую постійно
про свій біль, та про час і про відстань,
що пролягли між нами
letters from earth, black sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=uqU0mhiYKdk