Роки брехні,
Течуть і досі ріки крові!
А там в високих кабінетах
Сидять і ситі, і здорові.
Хтось заробив собі на хрест,
А хтось заможним став на крові.
Комусь прокислий сухпайок,
А в когось лобстери цукрові.
Вони кричали: куля в лоб,
І відправляли воювати.
Втікли так, ніби пацюки
І що там далі наплювати.
Немає винних, десь пропали,
Хоч обіцяли покарати.
Людські життя лише ламали,
А нащо було обіцяти?
Руками власного народу
Вам жар простіше загрібати.
І не зважали ні нащо,
Була лиш ціль пограбувати.
Миліші гроші від людей,
Із грішми легше керувати.
Комусь могила та вінки,
Другим Сейшелами гуляти.
І награбоване в народа
Уже не знають де сховати.
Живуть так ніби то царі,
І сяють золотом їх хати.
Для них народ це просто стадо!
Заможні стали та багаті,
І діти їхні не бідують,
Зухвалі ситі та пихаті.
Ось так шість років і пройшло,
Немає винних, щоб саджати!
Немає доказів, пропали!
І вже навряд чи відшукати..
Народ збіднілий до межі,
Тікає в світ добра шукати.
Одне питання: скільки ще
За дурнів будуть нас тримати?
21.11.2019
Доброго ранку, Ярославе та гарних змін в країні. 
