Вечір тихий, сірий будень.
Офіс, стули. За вікном
Давно не грудень –
Сніг розтанув. За столом
Уперто строчить у телефоні
Комусь безлике смс,
Сидить ніхто і хтось на фоні
Думок лихих, блідих чудес,
Поринувши у вир роботи.
Банальний голос, тихий тон;
Блукають очі вниз, то вгору,
І щирий сміх, лукавий стон,
І кожний день лиш для повтору...
Знову вечір тихий, сірий будень.
Офіс, стули. За вікном
Давно не грудень –
Сніг розтанув.
А, проїхали. Забули.
