Мріяла ласка́во обнімати,
Донечку улюблену свою,
На́вчена ж вона лише́ стріляти
У приціл дивитися в бою...
Хоч її не вибрано війною,
Бо творіння - ніжне і крихке,
Снайперською кулею стальною,
Викона завдання бойове!
І чому, про те ніхто не знає,
Ді́вчина тендітна і в'юнка
Ремесло жахливе вибирає! -
Бо вмирає без грошви́ дочка!
Зі слізьми всі фонди обходи́ла,
Не лишилось вже ніяких сил.
І така досада охопила,
Що хотіла прорідити тил!
Тільки перший внесок назбирала,
Лікарі надію надали́,
Навіть передбачення звучало -
Про поправку мову завели!
А контракт підписаний триває -
Ворогів за зарплатню вбива...
Зустріч з донькою щодня чекає.
І у снах маленьку обніма!
Ужили́сь в ній лють і нерухомість,
Та додому зійдуться стежки:
Зміниться мабу́ть її свідомість,
Мамою вернеться до дочки!
Оригінел
Так мечтала нежно обнимать,
И к сердечку прижимать ребёнка...
Но она обучена стрелять,
И смотреть в прицел винтовки зорко.
Хоть она не избрана войной:
Нежное и хрупкое созданье,
Снайперскою пулей не шальной,
Боевое выполнит заданье...
Но никто не знает для чего,
Молодая, юркая девчонка
Страшное избрала ремесло!...
Ведь без денег умирает дочка!
Со слезами все круги прошла,
Олигархов толстых, депутатов.
Насмотрелась, что теперь война!
Отстрелять в тылу бы этих гадов.
Заплатила за леченье взнос,
Наконец врачи надежду дали,
Даже утешительный прогноз,
После операций обещали!
Но контракт подписан, и она,
Вновь врагов за деньги убивает
Холод на душе проник до дна...
Лишь в мечтах малышку обнимает.
Надо хладнокровие и злость,
Может будет поздно, но очнется,
Или же оправиться, "авось",
Прежней мамой к дочери вернётся.
