Колиска, малятко,
Безсоннії ночі,
І первії кроки,
Й дитячії очі.
Це швидко минає –
Діти ростуть,
А потім, як завжди,
Із дому ідуть.
Як птахи у вирій
Вони відлітають.
Засмучені мами
Їх проводжають.
Летіть, наші діти,
Себе бережіть,
Що ви з України –
Усім розкажіть.
Скажіть, що ви здавна
Козацького роду,
Якому ніколи
Нема переводу.
Багаті душею,
І тілом міцні,
Від радості – сльози,
А з горем – пісні.
Звертайте ж частіше
З далеких доріг
До тата й матусі
На рідний поріг.
За спиною в вас
Літа пролетіли,
Багато змінилось –
Батьки посивіли.
Та в батьківській хаті
Тепла так багато –
Ніколи б не їхав
Другого шукати!