А знаєш! Так хотілося жити -
Пробудитись в обіймах весни,
І вірно... так вірно любити,
Забувшись у грозах війни.
Так хотілося падати в трави,
В юначих, квітучих, роках
І пестити ніжно заграви -
В них світ колисать на руках.
А знаєш! Так хотілось у мрії -
Всі мрії, де сходить зоря,
Та біль доторкнувся повір‘я,
Де сльози збирає земля.
Сніги, із кровавим відтінком -
Життя, що без «до» - тільки «після»,
Стежки, заплетуться барвінком,
В них горем заспівана пісня...
(С)Леся Утриско Воробець
