Вдень тепло і сонечко сяє природно,
І тихий вітрець оксамитно-м’який,
А вранці і ввечері вже прохолода
Накине на плечі платочок легкий.
М’яке шелестіння опалого листя, –
Мелодія ніжна у парках звучить.
Пташки у південні краї подалися.
Мереживо осінь снує з павутин.
Це – перші ознаки, що осінь настала.
Це – час, коли літо іще не пішло,
Та виразно видно – змінилася влада,
Й терпка прохолода міняє тепло.
Але я люблю цей сезон оксамитний,
Яскраву його неповторну красу,
Насичені барви… Хоч смуток нахлине,
Тепло ж бо осінні вітри рознесуть.
Недáрма за літом сумує природа,
Наближення жде неминуче зими, –
А нам залишає лише насолоду:
Останнє тепло і багаті дари.
14.09.2014
