Вона складала білизну й ламала всі мости
Йшла Чорт-зна куди і невідомо навіщо
По собі лишала мені старі станки
І голила мене, змочивши лезо в кориці.
Вона шукала пригод і ховалася в каві,
Все читала книжки, співала в повноголосся.
Я не міг здогадатись, що буде в її уяві,
А вона на мені лишала своє волосся.
По ній лишилася купа прозорих склянок
А вона вже купила білет у травень на потяг.
Єдине, що не лишала, так це обіцянок,
А я чекав, щоб прийшла по зимовий одяг.
