Все втрачає сенс, все втрачає зміст – раптом
Вже зникає ліс і немає міст – жарко
Висохне роса та не вернеться з неба
Зорі крізь тумани не світять для тебе
Буревій – трощив свідомість і страхів сувій
Спопелить весняних блискавиць міць
Звідусіль не знані нами, бо давно забуті
Наче вітражі на безліч клаптиків душі розбиті
День чи ніч, межі немає і не треба
Неба крихти вже не ранять наші ступні
Мов отрутою пронизані крізь себе
Світлі промені згубились та відсутні
