Як дивно, мамо, квітне сад
Як дивно, мамо, квітне сад -
Наш пишний сад в чудній обнові,
У нім цілую листопад -
Твій листопад в моій любові.
В моїй любові, мов в тобі,
Жевріють світлом зорепади,
Жоржини дихають в журбі,
Очима блимають лампади.
Їм айстри смутку додають,
У день короткий - прохолода,
У снах моїх думки снують -
Яка ж чудна довкіл природа.
І знову пам‘ять ожива,
Де ти, матусю, й вся родина,
Хатина в радості жива,
У квіті стелиться стежина.
Довкола бачу образ твій,
Хоча роки в густих туманах,
Думки мої - бджолиний рій...
У молитвах, сумних ладанах.
Сади давно вже одцвіли,
Лишивши спогад на долоні,
На рушниках, що вицвіли,
На твоій долі, в райськім лоні...
#лесяутрисковоробець
Сьогодні рівно тридцять три роки, як моя матуся у дуже молодому віці відійшла у небесні засвітки. Світла вам пам‘ять.
