В міцних обіймах божий день,
Як сходить і заходить сонце,
Як ніч засліплює віконце
Під магію своїх пісень.
Народжується все й згасає,
Лишившись на орбітах часу,
Що розчиняє біомасу –
Енергія лиш воскресає.
Вбирає фібрами єство
Краси безмежне розмаїття,
Цнотливі первістки- суцвіття –
Життя нового торжество.
Дарує матінка щораз
Коловороту розуміння,
Що світ – Господнє сотворіння,
Що з вуглецю – твердий алмаз.
23 червня 2021
(с) Валентина Гуменюк
