Пробіг по тілу холодок,
Роса на земю вже спадає.
Знайду для осені рядок,
Який в житті мене втішає.
З тобою вдвох ідем ми в осінь,
Тримай мене, не відпускай.
Я не боюсь з тобою зовсім,
Лише упевнено ступай.
Не озирайся вже на літо,
Ой бачиш, перший лист упав?
В очах я бачу, це -помітно,
Цей лист тебе розчарував.
Важка, незвідана дорога,
Нелегкий шлях і до зими.
Крадеться десь якась тривога,
Але ти поряд, разом ми.
Даруй букет із пізніх квітів,
Росу ранкову лиш не збий.
Ти все це зможеш, маєш вміти,
Мене підтримати зумій.
Коли втомлюся я в дорозі,
Додай мені хороших слів,
І поцілунком витри сльози,
Оцим додаш мені ти сил.
І кожен крок з тобою радість,
Забудем, що вже сивина.
Життя дарує нам цю мудрість,
Бо я з тобою, не одна...
Задушевно та гарно, Надійко! 
Гарної тобі осені, вона також буває ніжною!!! 
