Я ні за чим в житті своєму не шкодую,
Якби могла - то знов прожила б кожну мить,
Чи то щасливу, чи зневірену, сумную,
Коли душа у тілі втомлено болить....
Я б знов в батьків своїх чудових народилась,
В тій самій хаті би росла, у тім дворі,
В тій самій школі, як колись в дитинстві вчилась,
І набридала б часто з іграми сестрі.
Я б знову шпорталася, падала, вставала,
Ночами плакала, а вдень всміхалась в світ,
Я б знов для когось з неба зорі діставала,
І дарувала свій цнотливий первоцвіт.
Я б знов пройшлася по тих самих тротуарах,
По тих калюжах і притоптаних снігах,
Неначе тінь вночі блукаюча у фарах,
Я б знов шукала свій земний, таємний шлях.
Я б знов і знов любові серце відкривала,
Тим самим людям, тим же зрадам і гріхам,
Я б знов і знов цеглини досвіду збирала,
Щодня возводячи із них для себе храм,
Де б відчувала, що живу, а не існую,
І хай не вічне все, і час кудись летить,
Я ні за чим ні на секунду не шкодую,
Якби могла - то знов прожила б кожну мить...
***