***
Пожовклий сум осінніх меланхолій –
Пора несповнених бажань,
Притихлий біль обірваних мелодій,
Пора утрат і розставань.
Дощів докучливих по шибах перестук,
вогкі тумани у долинах
І листопадове тремтіння рук,
І присмак гіркоти полинний.
Барвисті хороводи айстр і хризантем
І подих бабиного літа.
За чимсь минулим ностальгійний щем
І жовтий ліс, дощами вмитий.
Щось вже скінчилось, щось лиши́лось в літі,
Чиїсь утратились сліди.
Тремтить замерзлий лист на вітті
В передчутті навислої біди.
Прощальний дим багать на скопаному полі,
Чиїсь слова – усе не ті, не ті…
Пожовклий сум осінніх меланхолій
Тебе розіпне на хресті.
***
