За вуха притягнуте щастя,
І виставлене напоказ,
Зі смаком козирної масті,
Під товщею фільтрів-прикрас.
Очами зґвалтовано радість,
Змаснів благородний інтим...
Нездоланий голод на заздрість
І заздрість, нездолана ним.
Змісились відрада і горе
В строкатих стрічках соцмереж
Гібридно-мутоване море,
Що справжнє тут — не розбереш!..
Але так не мусило бути!..
І ось ти у пастці уже,
Де інші духовні банкрути
Ламають своє об чуже.
Йой, я ще ж не мірявся писком
Із другом, що "сяє" мені,
Щоб вирівняти силу тиску
По цей і по той бік матні.
Дивіться, який я всекласний!
Вподобаний, критики — нуль...
Тому і насправді нещасний
Від холоду в спину та дуль.
І будь хоч спартанцем, хоч скіфом,
Та раз ти вже тут, пілігрим,
Ми, владою смайликів-гіфiв,
Тебе нарікаєм своїм!
Своїм — це не те, що ти думав,
Своїм — це як бачиться нам,
Ми владні розтягувать гуму
З часів митих мамою рам!
Кудись не туди шлях заводить,
Спотворюючи хід думок,
Обіцяний зиск не виходить...
Слід трохи надумать і ок!
І ось воно — глянцеве щастя,
Ну гляньте, хоча б один раз!
Та хай ні на мить вам не здасться,
Що решта всього — теж про нас...