Замало сонця, світла, тепла і часу дня.
Мало порозуміння, братерського плеча.
Не вистачає раю у мирському житті,
Хоча й існують досі всі прояви Людські!
Та рідка допомога, яка рятує Світ...
Адже тому й писався для нас Новий Завіт
Все ж досі порятунок для тих - кому біда,
Кому, все ж тимчасово, змальована стіна.
Не варто сумніватись, бо Люди - і є Бог.
Усі правдиві вчинки - то вищий діалог.
Іще не згасла совість і жаль простих Людей,
Бо ще жива свідомість батьків і їх дітей.
Тож варто світ любити, людей, своє життя,
Тоді від сили впаде байдужості стіна.
Бо ненависть і заздрість не коштує гроша,
А Людяність - то сила, то істина свята!
Борчук Сергій
Метко, ёмко, хорошо сказано! 
Сильний вірш! Мудрі слова! 
