Так ненав'язливо вплелась у мрії,
Я поживав відлюдно, не збагнув
Як швидкісно розвинулись події,
В очах як шоколадних потонув.
Мій світ — це мікс буденності й бездії,
А ти сліпучим променем влилась,
Я жив непевно, не плекав надії,
Щоб думка про кохання вже збулась.
Натхненна й горда, маниш, провокуєш,
Я граней сонм знаходжу у Тобі.
Смілива й вперта, щОраз Ти дивуєш:
Земна — удень, і вогняна — вночі..
Тепер не знаю як без Тебе жити, —
Так стрімко й рвучко в серце увійшла,
Не вірив я, що можна так любити,
Любов без дозволу мене знайшла..
Життя з Тобою сенс мені дарує,
Бажання повінчатися веде,
Тепер я знаю точно — Бог існує,
Бо винайшов мені таку Тебе!..
*вірш від імені чоловіка 😊
Дякую! І не "бубнять" - пишуть(-еш)
Бач', як я "влучаю" у серце чоловічої психології, сердечного виміру))
Так став же лайк, раз сподобався! Що за "франца" - такий вірш, та й без вподобайок
Дякую, але як собі я захотіла, як мені сподобалось, так і написала.
У Скрябіна, приміром, є пісня "Шампанські очі", яку переспівали Pianoбой, і що?) Непогана аналогія, порівняння, і запам'ятовується.
"Каштанових"/"горіхових".. ще може бути
Непогана аналогія, порівняння, і запам'ятовується. 
