Кажуть, серце не можна розбити двічі.
Брехня.
І тричі, і десять, і сто разів.
Навіть погляд твій руйнує світи,
Які я будую щодня.
Доведеться порпатись в спогадах,
І гортать сторінки покарань.
Щоб відчуті колись і промовлені дібрати слова.
Шукала. Нема.
Розтрощив. Спустошив. Витоптав.
Знищив? Прокляв?
О ні. Моє прокляття - це я.
А помилка - хвороблива жага до любові й життя.
Хто ти? Моя кара.
За почуття. Залежність. І зраду.
Не описана в жодних книжках.
І не бачена в інших світах. Навіть в пеклі.
Кажуть, серце не можна розбити двічі.
А я скажу -
Вже мертву серцем людину не вб‘єш
Не з‘їси. Не вип‘єш. Не проковтнеш.
Вона це зробить сама.
А взагалі, я просто хотіла сказати, що скучила.
За тим, що ти відібрав. Ту хворобливу жагу до любові й життя.
Повернув. І забрав.
