та ні, він ніби знав все точно
що любить його вона
але, що з того..
він виснажений дух був
хоч не німий
і говорити міг
та не зумів
і далі на тому у собі породжував печаль
8.
ізнов мені наснився сон
ми поряд сидимо
ніхто нічого не говорить
лиш віти за вікном
шалено гомоніли
та, наче вітра не будо
малюнки на шпалерах створювали віти
кімнатою вже вечір панував
і ніч запрошувала до себе
не памятаю чи дивився я на тебе
але нічого так і не сказав
можливо то й на краще
статура твоя витончена
талія що надструнка
в тінь місяця тебе на стінах малювала
я милуваався образом тим..
і міркував собі -
- чому для мене ти така
як та небес зоря
що сввіт її доноситься до мене
так, блискавично і так віддалено
але я відчував усе
і сором і захоплення
тобою.
одна зоря
для темно-голубого неба
