перша серія вердібрів прозових які після 22року вторгнення рашистів на Україну я зміг почати висловлюватися аналогіями. боявся що взагалі більше не зможу римувати. Це був для усіх шок.
Але минулося і згодом почав звикати. Тому радий представити хай з запізненням але нове.
..небо сіріє
Хмари скупчилися
Треба прасувати
Зараз вильється
Білл сире намисто
Небо рветься на бісер
......
Фронт хмариться
То не тривоги зойк
Циклон на місто
Наближається
Буранить
Штормовить.
Ти чуєш відгуки далекі
Наче відлуння
...
Ген почуй моє створіння
Хто в світі головний.
Ви забуло про коріння
Зараз ми вас вкоріним
Щоб не скаржилося
Годі. Годі жити як той тлін
При негоді при погоді
Залишатися людьми
.,...
Ось за вікном
Ступає біло-сіра хвиля
Захоплює нові шляхи
Відходити вже нікуди
Треба у дощщщ зайти
Очистити свої думки
Озоном.
....