А як згадаю я себе у років десять!
Одноліткам дай лиш погуляти,
А я був диваком суцільним –
Дай лиш приклад даний порішати.
А як згадаю я себе у років так п’ятнадцять!
У всіх тоді мобілки! Ігри! Гульки!
А я, як завжди, у своєму дусі –
Учусь писати перші програмульки!
Двадцять своїх років пам’ятаю добре!
Усі – студенти. В когось робота, справи, хобі.
А я своєму іміджу все вірний –
Знов нагріб літератури собі.
Тепер я аспірант, учений майже.
Однолітки заводять дітей та сім’ї.
А я, як і раніше, той же:
Умом літаю десь там у сузір’ї.
