Знаєш, мені від того вже не болить,
аж надто часто люди знімають маски.
Їхня бездушність душить лише на мить,
далі ж все як в кіно: " грайте ще, будь ласка!"
Знаю, що кожен носить у собі своє
й точно не я наливала їм ту отруту,
що роздають, з когось просто струмками ллє...
"Боже, коли цей світ стане серцями чути?"
Знаєш, я все частіше читаю тих,
що на папері давно все і всім сказали,
й тих, хто без слів вище над нами стали,
чистими сходами йшли, без гаманців чужих.
Знаю, колись всіх нас розсудять там...
Це дещо інше, осуду й гніву схожих.
Ми ж промовчати зараз з тобою можем,
тихо підти, душі вберігши храм.
