сидячи тут, я не дбаю за тебе:
спокійний за тебе, спокійний за нас.
і ось я думаю: воїстину! як добре,
що ми – закохані, мов пара голубів!
можливо, це здавалося б кумедним,
якби я міг на це поглянути згори.
сидячи там, ти не дбаєш за мене
так само, спокійна за мене й за нас.
як це збагнути? адже ми закохані,
мов пара голубів. хіба не смішно?
сидячи тут, я не дбаю за тебе,
сидячи там, ти не дбаєш за мене;
ми – безперечно закохані;
як це узгодити? я не збагну.
кохання – така таємниця,
що може прийти, мов сон,
з усією своєю таємністю.
а може й так само піти,
щоб здивувати ще дужче.
навіть коли я тут
сиджу бездіяльний, мов будда,
ти там, здається, так само
не дбаєш про нашу любов.
ми сидимо й ні про що не дбаємо –
я гадаю, тому нам здається, що світ
влаштовано правильно. тут ми закохані –
було б цікаво справді поглянути згори
sitting here, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=3Ozq_uEtraI
