Говори мені, говори мені, говори
голубині слова — найніжніші зізнання свої.
І нехай наші зими вибілюють давні мости,
по яких несподівано швидко ми з весен прийшли.
Заспівай мені, заспівай мені, заспівай,
відшукай ту єдину до серця стежину, той плай
між горами щоденних турбот, між скелинами справ,
щоб світилися душі потужністю в сотні заграв.
Шепочи мені, шепочи мені, нашепчи
ті слова, що ніколи й нікому не розповісти,
ті слова, що насичують світлом клітини-світи
і пробуджують жінку, як землю, аби зацвісти.
Обійми мене, обійми мене, обійми!
Хай вже іній в волоссі і скрипнула юність дверми.
Обміняю шаленість жаги на грайливість тепла,
щоби радість кружляла-дзвеніла... чи просто була.
Таня СВІТЛА
02.2022 р.